Невдалий АВТО менедж МЕНТ (секрет 1-ий)
Коли доросла, адекватна у своїх діях людина прагне змін, то зазвичай має уяву про ті заходи, які зможуть спонукати до бажаних перетворень предмету уваги. Розглянемо схему прийняття логічних управлінських рішень на такому прикладі: менеджери транспортної компанії намагаються змінити показники якості своєї діяльності. До таких відносимо поліпшення комфорту пасажирських перевезень, збільшення швидкості доставки пасажирів та вантажів, зменшення собівартості їх транспортування тощо. В такому випадку для реалізації поставленої перед колективом підприємства задачі розробляється план заходів, а після виконання запланованих практичних дій керівництво організації-замовника оцінює досягнуті результати.
Цілком логічним є те, що власник підприємства (будь-якої форми власності) не стане запрошувати самого виконавця до оцінки (аналізу) "плодів" своєї ж діяльності. В такій ситуації цілком природньо очікувати, що жоден виконавець не дасть об"єктивної інформації про реально отримані результати. Іншими словами, виконавець буде перебільшувати значимість своєї роботи. Бо всім відомо: "Кожен продавець свій товар хвалить!" Отже, маємо перший висновок: без незалежної оцінки (аудиторської, позавідомчої - називати її можна по-усілякому) в такій ситуації ніяк не обійтись.
Таку оцінку управлінці (менеджери) називають ефективністю, а вимірюють її математичними обчисленнями на основі критеріїв взятих з достовірної статистики. В нашій країні вона (ефективність) має вираховуватись в кількості витрачених гривнів на певну одиницю досягнутого результату.
Це я говорю про речі, які звичайний студент засвоїв іще на перших курсах вишу. Однак, з прикрістю кажучи, на посадах українських державних установ зустрічаються чиновники не обізнані... на методах математичного моделювання. Складається враження, що подекуди в гордо пронесених над кабінетними килимами головах і рівняння з одним невідомим - вища математика. Можливо ті "достойники" і не здогадуються про існування математичних моделей прогнозування ефективності управлінських рішень. "Куди вже їм до галушок, коли юшки вкусити не можуть." Може у тому також криється причина відмінності нашого "нестрімкого" розвитку суспільно-економічних відносин від позитивних китайського, турецького чи...навіть, польського ?
Попри все, люд прагне вірити владі, а перед черговими виборами, його аж розпирає від оптимізму. Хоча... він зникає, коли оцінюєш прийняті рішення людей з липовими та фізкультурними дипломами... або коли в україномовному телевізійному ефірі за демократію видають істеричні сюжети з "бабиними дружчами" про Юлю або Тігрюлю. Людям так набридли нав"язування фальшивих нездар-політиків, що оскомина від такої "демократії" може перейти у виразку. За два десятки років достатньо вже надивились телепроектів. Пора вже залучати до роботи не акторів, а вдалих менеджерів. Та, певно, таких людей бракує у тому середовищі, де відбуваються дійства схожі на пропозиції нав"язливих повій. Та й борщу вони гарного, як бачимо, на нашій суспільній кухні варити не вміють. Як не змінюй їх місцями - виходить якась галамага. А от опаскудити сусідчин борщ або пику натовкти перед телекамерами - то запросто.
Куди ж витратили та в якій кількості "замилили" державні або комунальні кошти? Такого народ із запудреними теленегативом мізками реально оцінювати можливості не має. Мабуть, така інформація в нашій країні зайва. А й справді, навіщо вона українцям? Народу не варто відволікатись на пусте і відхилятись від визначеного кимось маршруту. Ми тепер "впевнено крокуємо до..." демократії. Достатньо з вас і того, що сказали: "на більше грошей нема!" Нема на школи, нема на мости, нема на тунелі, залізничні переїзди, підземні пішохідні переходи... Ото тільки на вілли-ролсройси і залишилось.
Але я розпочав не про те - не про гроші. Без приємного шурхіту, щоправда, пропоновану до обговорення проблему також не вирішити.
