Невдалий АВТО менедж МЕНТ (секрет 5-ий)
Врешті-решт, логічно було б діяти наступним чином. За умови, що організація-розробник і планувальник заходів, яка вдосконалює систему безпеки громадян на державному рівні і володіє сумною статистикою наслідків ДТП на дорогах України... пропонує на розгляд фахівцям конкретні заходи для ліквідації негативних явиш. Після широкого обговорення ФАХІВЦЯМИ (інженерами-автотранспортниками, а не колишніми працівниками "Беркута" чи ботанічного саду) під уже узгоджені заходи у проекті Державного бюджету Уряд планує ресурси на виконання програм з покращення безпеки громадян на дорогах України.
Аналогічне планування з метою конкретного поліпшення організації дорожнього руху виконується місцевими органами самоврядування: планується будівництво нових доріг, шляхопроводів, дорожніх розв"язок, БЕЗПЕЧНИХ пішохідних переходів (підземних та надземних) та виготовлення інших, убезпечуючих життя людей, інженерних споруд та обладнання.
Варто врахувати: безпеку на автомобільних дорогах треба поліпшувати не лише великими капіталовкладеннями у будівництво, реконструкцію та ремонти споруд. У такому виді діяльності (з огляду на можливість поцупити великий кусень державного пирога) знаходиться усе більше і більше зацікавлених. Але паралельно до змін якості українських шляхів у вирішенні проблеми смертності та каліцтва на дорогах неабиякого значення повинні були б набути реформовані освітні заклади. При чому, не лише приватні автошколи, які обмежені в своїх матеріальних (інколи і в інтелектуальних) ресурсах. Базові знання з безпеки (у тому числі і на дорозі) дітям повинні давати загально-освітні школи. Без ресурсів (державних чи благодійників) і тут не обійтись - зарплатню треба платити достойну. Адже гарний викладач Правил дорожнього руху - це, як правило, людина з великим багажем знань, набутих у престижних вишах, та з великим стажем практичної роботи в галузі автотранспорту. Тому й планка рівня заробітної платні для цієї людини встановлена вище, ніж у вчителя географії чи математики сільської загально-освітньої школи, що по закінченню обласного "педу" амбітно пересів з харківського велосипеда на китайський скутер.
Деяким урядовцям та обранцям пора вже зрозуміти, що верхи на одному "інтегралі" проблему автоосвіти, як і вулицю, не переїхати. Звичайно, наші міністри від освіти можуть додуматись до "курсів перекваліфікації" вчителів праці або історії на викладачів Правил дорожнього руху. Але тоді кінець справі. Словами двірника дяді Петі: "Водка бєз піва - дєньгі на вєтєр!". Тобто, яка буде заробітна платня викладача, така й безпека на дорогах буде.
